Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
підхоплювати — юю, юєш, недок., підхопи/ти, хоплю/, хо/пиш; мн. підхо/плять; док., перех. і без додатка. 1) Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого , що небудь. || Схоплювати кого , що небудь у момент льоту, падіння; ловити. || Різко,… … Український тлумачний словник
попідхоплювати — юю, юєш, док. Підхопити усе (усіх) чи багато чого (кого )небудь … Український тлумачний словник
відхоплювати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
підхоплювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
попідхоплювати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відхопити — див. відхоплювати … Український тлумачний словник
підхопити — див. підхоплювати … Український тлумачний словник
підхоплювання — я, с. Дія за знач. підхоплювати … Український тлумачний словник
підхоплюватися — ююся, юєшся, недок., підхопи/тися, хоплю/ся, хо/пишся, док. 1) Різко, стрімко вставати, підійматися з місця. 2) Ставати вищим за кого , що небудь, досягати якої небудь висоти. || Ставати дорослим; підростати. 3) розм. З являтися над горизонтом,… … Український тлумачний словник
хапати — I а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого , що небудь. || Братися, чіпляючись за що небудь або повисаючи на чомусь. || Поривчасто схоплювати кого небудь за щось, затримуючи, зупиняючи його. ||… … Український тлумачний словник
